Назаре, вітаю з відкриттям офісу в центрі Європейського Союзу. Які будуть завдання та плани організації?

Назар Бобицький: Офіс відкрився 2 жовтня, а вже 5 жовтня на конференції ми презентували європейським стейкхолдерам початок роботи офісу та присутність українського аграрного сектору в столиці ЄС.

Магістральних завдань вбачаємо декілька.
Перше — це моніторинг регуляторних і політичних змін у ЄС в частині аграрного сектору, кліматичної політики, сталого розвитку, а також будь-яких інших дотичних до сільського господарства сфер. Тобто ми плануємо відстежувати всі зміни, що можуть створювати ризики для доступу на ринок ЄС вітчизняної агропродукції. Це великий блок питань, тому УКАБ прийняв рішення, що для цього потрібен діючий європейський офіс.

Другий великий напрям — це початок ґрунтовної підготовки українського агросектору до майбутніх передвступних перемовин з ЄС у частині власне аграрного сектору, його інтеграції до ЄС, адаптації законодавства.
Потрібно зрозуміти, як буде формуватися позиція ЄС на переговорах з Україною щодо лінії агросектору. Це буде нелегкий процес, і він буде фрагментований, оскільки на позицію Єврокомісії впливатиме дуже багато чинників: від позицій окремих сусідніх країн ЄС до позицій європейських харчових підприємств — споживачів української сировини.

В ЄС є величезна палітра думок і позицій. Європейська комісія матиме непросту задачу — сформувати консенсусну позицію. Для нас важливо знати, як саме це відбуватиметься, оскільки це надає додаткові ступені свободи і можливості для українських аграріїв. Краще, ніж профільна асоціація на кшталт УКАБ, ніхто цього зробити не зможе.

Третій блок завдань — активний діалог із ЄС щодо підтримки України у відбудові після війни. Йдеться про інструмент Ukraine Facility, про те, як він може буде корисним для українського агросектору. Тож завдання європейського офісу УКАБ — налагодити контакт, уважно слухати та відстежувати, як будуть формуватися підходи ЄС, а також доносити позицію українських аграріїв.

Четверте завдання — робота над іміджем і репутацією українського аграрного сектору в Європі, адже часто відчувається брак знань про структуру сільського виробництва, історію його виникнення, роль і значення у світовій глобальній харчовій безпеці. Натомість циркулюють різні стереотипи та кліше, якими користуються конкуренти наших агровиробників. Ми повинні доносити інформацію про реальний стан справ.

Це досить великий обсяг роботи…

Назар Бобицький: Нагадаю, що УКАБ — потужна асоціація, і в нас є достатньо ресурсів. Ми спираємося на експертизу компаній-членів спільноти, на зв'язки з аграрними науковцями.

І вже є результат — міжнародна конференція. Які думки були озвучені на цьому форумі з української та європейської сторін?

Назар Бобицький: Важливим елементом конференції була панель, присвячена саме Ukraine Facility — цьому новому пакету фінансової підтримки для України, яку запропонував ЄС у червні цього року. Передбачається пакет фінансування розміром 50 млрд євро, але з них лише 8 млрд скеровується на відбудову і підтримку приватного сектору, де аграрний сектор відіграє помітну, але не єдину роль.


У цьому зв'язку меседж представників Європейської комісії та європейських фінансових інституцій дуже простий і водночас важливий: великі шанси отримати фінансування від Ukraine Facility та інших інструментів фінансової допомоги матимуть такі інвестиційні чи кредитні пропозиції, які міститимуть помітну соціальну складову, передбачатимуть підтримку сільських громад, інвестуватимуть у розмінування та рекультивацію земель деокупованих територій. Саме таким проєктам надаватиметься перевага.

До того ж позичальники зможуть скористатися грантовим компонентом таких фінансових інструментів. Перевага подібних інструментів у тому, що вони суттєво дешевші, але супроводжуються низкою некомерційних вимог. Тож надважливо розуміти суть цих вимог.

Ви згадали низку політичних вимог для українських аграріїв. Що мається на увазі?

Назар Бобицький: Політичні вимоги висуватимуться не стільки до аграріїв, скільки до уряду України та профільних міністерств. Це боротьба з корупцією, удосконалення правового поля, зокрема і в аграрній сфері, зміцнення інституцій. Сегмент фінансування, що скеровується на український приватний сектор, залежатиме від того, наскільки успішно виконуватимуться макропоказники та макровимоги. Якщо буде серйозний регрес у цих політичних питаннях, то, на жаль, заручниками можуть опинитися приватні інструменти фінансування. Це повинні враховувати українські приватні позичальники та постійно озиратися на стан діалогу на макрорівні.

Ще один момент «некомерційних» вимог — це, власне, те, що надаватиметься перевага тим кредитним проєктам, в яких є сильна соціальна складова: передбачається підтримка сільських громад, що постраждали від російської агресії, зокрема, розмінування та рекультивація. Чим більше такого компоненту у проєкті, то більше шансів на його реалізацію.

Як наразі відбувається інтеграція українського агробізнесу до європейського простору з погляду протистояння фермерів сусідніх країн, найвідчутніше польських. Чи готова європейська спільнота до членства України, адже висока конкуренція нашої продукції дуже лякає місцевих виробників?

Назар Бобицький: Перспектива членства України в Євросоюз стала каталізатором активних дебатів усередині ЄС, зокрема і серед європейських фермерів. Усіх хвилює, які будуть наслідки приєднання України для спільної політики ЄС, зокрема для її бюджетної частини. Ми розуміємо, що європейська сторона перебуває лише на початку цієї внутрішньої дискусії, вони самі намагаються осмислити всі наслідки вступу України до Європейського Союзу і сформувати власну позицію щодо реформ, які необхідно здійснити, як потрібно адаптуватися до викликів, які виникнуть.

У ВАФ є ексклюзивні партнерські стосунки з Європейською асоціацією фермерів і агрокооперативів — COPA COGECA. Остання є провідним виразником інтересів європейського фермерства. Позиція COPA COGECA є дуже впливовою на аграрну політику ЄС, і це об’єднання зацікавлене у налагодженні діалогу з українськими колегами, щоб зрозуміти наші підходи і відкоригувати власну позицію щодо реформи спільної аграрної політики. УКАБ хоче підтримувати ВАФ у їхньому діалозі.

Важливо підтримати ті голоси, які готові мислити стратегічно, не зациклюються на квотах і обмеженнях для вітчизняного експорту сьогодні, а налаштовані разом шукати компроміс і працювати над інтеграцією українського агроекспорту вже на завтра чи післязавтра. Адже не секрет, що за багатьма параметрами ми можемо бути важливими партнерами, не лише конкурентами. Зокрема, для європейської харчової переробної промисловості, яка лише виграє від доступу до якісної і, за рахунок короткого логістичного ланцюжка, дешевшої продукції з України. Ми всі на початку цього шляху. Поки що немає розуміння, як саме мають відбутися реформи європейських політик у сфері аграрного сектору, зокрема так звана САП — Спільна аграрна політика ЄС, але ми вже повинні включатися в дискусію на рівних.

Що ще потрібно донести до європейських фермерів, щоб зменшити їхні страхи?

Назар Бобицький: Багато в чому у нас є спільні інтереси і спільне бачення. Після трьох років реалізації Європейського Зеленого Курсу європейські аграрії перебувають під дуже сильним тиском. З їхнього боку постають гострі питання, адже можна вбити гуску, що несе золоті яйця. Формується глуха, але дуже потужна опозиція, і в багатьох питаннях позиції європейських і українських фермерів збігаються. Формувати єдиний фронт можна вже зараз. Кліматичні зміни і харчова безпека Європи сильно пов'язані, й у нас є багато спільного. Наприклад, щодо параметрів використання органічного землеробства в частині орних земель, або по лінії використання ЗЗР. Тобто європейські фермери формулюють дуже важливі зауваження щодо браку гнучкості в кліматичній політиці ЄС стосовно агросектору. А ми, зі свого боку, можемо посилити їхні аргументи, адже маємо багато цікавих синергій у позиції. Таким чином, сприйняття українського аграрного експорту буде змінюватися на конструктивізм, на бажання до діалогу і навіть до певних альянсів.

Тобто, якщо усунути політичні бар'єри, самі аграрії могли б швидко знайти спільну мову?

Назар Бобицький: Так, ми можемо досягти компромісу, але варто бачити ліс за деревами. Головне сьогодні — налагодити діалог з макро-, системних питань, які зачеплять усіх однаковою мірою вже завтра. Це така стратегія комунікації з нашого боку, і вона має всі підстави бути успішною.

Чи є сподівання на зняття заборони експорту продукції до Польщі?

Назар Бобицький: Мінагрополітики та Мінекономіки на відповідному рівні міністрів, а також заступників постійно контактують з польськими колегами. Відомства обох країн займають дуже конструктивну і партнерську позицію.

У наших сусідів відбулися вибори. За їхніми підсумками триває складний процес формування нового уряду. Наше завдання — терпляче і з повагою дочекатися завершення цього процесу.

За минулий рік обсяг експорту агропродукції до ЄС зріс утричі. Чи збережеться така тенденція на поточний рік?

Назар Бобицький: Аграрний сектор у Європі здавна має дуже сильні політичні позиції. Голоси фермерів мають вагу в політиці практично усіх країн-членів ЄС, і до проблем європейських фермерів ставляться уважно. Тож треба дивитися ширше: європейські фермери стикаються з жорсткими вимогами Європейського Зеленого Курсу, у них були неврожаї, стихійні лиха за останні два маркетингових роки, викликані кліматичними змінами. Ці фактори ставлять європейських аграріїв у дуже складне становище. Тому політична реакція була неминучою. До того ж варто пам'ятати, що наступного року вибори до Європарламенту, а потім зміна керівництва Єврокомісії. Тому, на мою особисту думку, в таких умовах підтримку, яку ми отримали в ЄС у 2022 році, коли вони відкрили свій ринок для нашої аграрної продукції без будь-яких умов, варто сприймати як безпрецедентну. І боюся, що більше таких прецедентів не буде.

У межах угоди про зону вільної торгівлі ЄС прибрав для України усі імпортні мита і квоти. Ваші прогнози: чи буде це рішення продовжено й наступного року?

Назар Бобицький: Чинна законодавча база, що регулює торгівлю між Україною та ЄС, — це угода про асоціацію. В її межах є система квот для окремих чутливих категорій аграрної продукції, ЄС в односторонньому порядку призупинив дію всіх обмежень. І ці автономні обмеження діють до червня 2024 року. Прогнозувати щось важко, але я закликаю до реалізму в очікуваннях наших аграріїв.

На вашу думку, на якому етапі готовності наразі український агросектор на шляху до інтеграції до ЄС? Зокрема, чи готовий ментально український аграрій до правил ЄС?

Назар Бобицький: Потрібно першочергово дбати про дотримання українського законодавства в частині благополуччя тварин, безпечності готової продукції. Уникати ситуацій, коли в партіях продукції можуть знаходити хімічні залишки чи збудників, адже всі порушення стають предметом розслідувань і кидають тінь на репутацію наших агроекспортерів. Зараз більше ніж будь-коли потрібно дбати про репутацію продукції, виробництва. Варто ще раз переглянути свої виробничо-фінансові плани і доносити їх до членів УКАБ, щоб у нас була консолідована позиція по можливих нових параметрах торгівлі з ЄС. Ми маємо бути готовими до дуже непростого діалогу. Ми не можемо це зробити без участі компаній-членів асоціації.

На підсумок нашої розмови, скажіть, будь ласка, тезово, що отримає український аграрій від вступу до ЄС?

Назар Бобицький: Найважливіша вигода — безперешкодний доступ до ринків ЄС. Коли ми станемо повноцінними членами ЄС, всі квоти зникнуть. Ми увійдемо у єдиний митний союз ЄС і єдине регуляторне поле у частині нетарифних регулювань. Тобто однакові правила гри. На м’ясо птиці, зерно можна буде ставити печатку: зроблено у ЄС.

Другий величезний блок переваг — можливості глобального експорту, які вже має ЄС завдяки широкій мережі торговельних угод: їх понад 50 від Австралії до Аргентини, з третіми країнами світу. Звісно, що після нашого вступу ці угоди будуть відкориговані, оскільки Україна дуже сильно змінить розстановку сил. Але разом з ЄС ми зможемо експортувати набагато більше, ніж раніше.

Нарешті, третій великий блок вигід — це доступ до підтримки фермерів у межах політики САП. Ця політика ЄС теж буде переглянута, але ключові елементи допомоги, пов'язані із заохоченням сталої практики виробництва, розвитку сільських громад, ці фонди залишаться.

Які вимоги до української сторони?

Назар Бобицький: Повна адаптація вітчизняного законодавства до законів ЄС у всьому масиві норм, які регулюють ведення сільського господарства. Ми можемо боротися за певні обмежені перехідні періоди чи тимчасові виключення для окремих галузей, але це матиме тимчасовий адаптивний характер.

Отже перше — це завершення реформи ринку землі, можливість використання землі у фінансово-кредитних відносинах. Це має бути прозоро, цивілізовано, з мінімумом корупції.
Друге завдання — посилення ефективності, незалежності та фаховості органів нагляду за безпечністю продуктів харчування, здоров'ям рослин і тварин.

Ці інституційні реформи вже почалися, але ще далеко не завершені. Тож аграрний сектор має спільно зі здоровими силами добиватися завершення цих реформ, щоб не було профанації.