Набір торговельних конфліктів призводить до асинхронізації глобальної економіки. У той час, як економіка США зростає дуже швидко, Китай – сповільнюється, а Європа – стагнує. Високий рівень економік усіх країн світу призводить до того, що торговельні війни так чи інакше відображаються на країнах, які участі здавалося б у них не беруть. Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки, переконаний, що перед Україною стоять більші виклики, ніж перед іншими країнами: слабка економіка, залежність від міжнародного ринку, рекордні виплати зовнішнього державного боргу у 2019 році, великі соціальні витрати та неефективне використання грошей в напрямках освіти, медицини, виплат пенсій, вибори президента та до Верховної Ради, недосконала структура державного апарату і відсутність притоку інвестицій. «Українська економіка зростала під час збільшення світових цін на товари, які ми експортуємо. Якщо ж світова глобальна економіка піде у рецесію, то у нас виникнуть економічні проблеми. Також проблемою є те, що нам складно існувати без зовнішньої підтримки, і уряд України змушений брати позики під великі відсотки (9-10% річних в доларах)», – відмітив Тимофій Милованов.

Зростання української економіки вкрай недостатнє. Більше того, його низькі темпи збільшують «прірву» з іншими країнами східноєвропейського регіону. «Статистика 3-го кварталу поточного року дуже несприятлива. Україна не дотягує до 3% зростання, в той час коли лідери зростання: Румунія і Польща стрімко злітають на більше ніж 7%. Єдина можливість прискорити зростання ­– це зміна моделі зростання та різке збільшення інвестиційних потоків в Україну. Інвестиційна модель зростання передбачає, що Україна повинна взяти активну участь в конкуренції за глобальні потоки фінансових інвестиційних ресурсів. У результаті, країна матиме можливість забезпечити собі економічний стрибок та покращення бізнес-клімату­», – вважає Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера.

Під час другої сесії «Як сформувати команду «Ліги Чемпіонів»: soft skills vs hard skills» були проаналізовані ключові фактори формування ефективної команди. Залучення та утримання співробітників — одне з надважливих завдань роботодавців, вважає партнер, керівник практики People Advisory Services, EY в Україні, Ольга Горбановська: «Чим раніше в компанії зреагують та знайдуть до співробітників особливий підхід, тим більше талантів залишиться в Україні».

Жерар де Ля Салль, засновник і керівник компанії Alfagro, з огляду на власний досвід, дав поради для інвесторів, котрі думають вкладати свої капітали в український агробізнес: «Потрібно мати плани на перспективу – років на 10-15 для самостійного розвитку та 5-10 – для розвитку бізнесу. При цьому потрібно постійно коригувати їх з урахуванням впливу зовнішнього середовища. Треба комплексно і глибоко інтегруватися у місцеве життя. Інвестору обов'язково перебувати на місці свого бізнесу особисто». На думку пана Жерара, інвесторів не зупинить очікувана турбулентність наступного року в Україні, пов'язана з виборами. «Стратегічний шлях України визначений, вона принципово йде вперед і до кращого», – додав він.

Протягом п'ятої сесії «Найбільші українські аграрні інвестори» учасники конференції розглянули потенційні напрямки та перспективи для залучення інвестицій. «Інвестори цікавляться секторами транспортної інфраструктури, видобування нафти й газу, альтернативної енергетики. Завдання України зараз – відкрити доступ до цих ринків для приватного капіталу, створивши умови для здорової конкуренції. Також є інтерес до галузі IT – зокрема, до заснування в Україні R&D центрів, регіональних IT-кластерів», – розповіла Юлія Ковалів, голова Офісу національної інвестиційної ради України. Безсумнівно, агросектор є одним із пріоритетних. Утім, від відкриття ринку землі залежить, як скоро ми перейдемо від розмов про колосальний агропотенціал України до реалізації конкретних проектів.